Головна | Реєстрація | Вхід | RSSП`ятниця, 22.09.2017, 22:32

    Сайт Хмелівської ЗОШ І-ІІІ ступенів.

Меню сайту
-->
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 32
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Поради шкільного психолога

Практичні поради батькам першокласників.

            Початок навчання в школі – один з найбільш складних і відповідальних моментів в житті дитини, як в соціально-психологічному, так і в фізичному плані. Це не тільки нові умови життя і діяльності людини – це нові контакти, нові відносини, нові обов’язки. Змінюється все життя дитини: все підкорюється навчанню, школі, шкільним справам і турботам. Це дуже напружений період, перш за все тому, що школа з перших днів ставить перед учнем цілий ряд задач, не пов’язаних безпосередньо з їх досвідом, потребує максимальної мобілізації інтелектуальних і фізичних сил. Пристосування (адаптація) дитини до школи проходить не відразу. Не день, не тиждень потрібно для того, щоб звикти до школи по справжньому. Це досить довготривалий процес, пов'язаний зі значною напругою всіх систем організму. Більшість дітей в основному готові до школи. Бажання нових вражень, усвідомлення важливості зміни свого статусу: «я вже учень!», готовність до виконання поставлених перед ним задач, допомагають дитині прийняти вимоги вчителя, які відносяться до його поведінки, відношення з однолітками, підкорятися новому режиму дня, розпорядку занять і т.д. Не дивлячись на те, що виконання багатьох правил досить важко сприймаються   учнем, як суспільно значущі і неминучі.

            Що цікавого для дитини в школі? Як правило, це зовнішні моменти шкільного життя – портфель, зошити, підручники, сама школа, нові діти, нові друзі. Все це, звичайно, ще не відношення до нового виду діяльності, до навчання, як такого. Не бажання навчатися заради одержання знань, але в той же час це основа бажання змінити своє місце в суспільстві. Але бажання дитини далеко не завжди співпадає з його можливостями: бо зміни соціального статусу і нормальна адаптація в нових умовах багато в чому визначаються рівнем вольового розвитку. У різних дітей цього рівня є різною, але для успішної роботи необхідно, щоб дитина зуміла безболісно прийняти нові вимоги, зрозуміти і прийняти специфіку учбової ситуації, вимоги вчителя, нарешті, щоб міг відрізнити вчительку від бабусі, з якою може капризувати. Дитині допоможіть зрозуміти і прийняти відносну умовність спілкування, правила та норми поведінки.

            Дитині необхідно включитись в нові відносини з однолітками, навчитись робити колективно і в визначеному темпі. Колективна діяльність в класі передбачає інтенсивне спілкування і сумісну роботу, як з іншими учнями, так і з учителем. Як же бути, якщо ваш першокласник не бачить клітинок (не може відрахувати 2-3, знайти їх перехрещення), займіться мозаїкою, маленькими фішечками… Щоденно. Нехай першокласник вдома малює. Якщо ви зможете розумно організувати життя дитини, це полегшить вам взаємне пізнання, збереже від багатьох неприємностей в майбутньому і подарує години спілкування з близькою людиною. І так, деякі практичні рекомендації:

  1. Будіть дитину спокійно, прокинувшись, він повинен побачити вашу посмішку і почути лагідний голос. Не підганяйте зранку, не смикайте по дрібницях, не докоряйте за помилки, навіть якщо «вчора попереджали».
  2. Не квапте. Уміння розрахувати час – ваша задача, і якщо погано вдається, це не провина дитини.
  3. Не відправляйте дитину до школи без сніданку, до шкільного сніданку йому прийдеться багато попрацювати.
  4. Ні в якому разі не прощайтесь, попереджуючи: « Дивись не пустуй!», «Веди себе добре!», «Щоб сьогодні не було поганих оцінок!» і т.д. Побажайте дитині удачі, підбадьорте, найдіть декілька лагідних слів – у нього попереду важкий день.
  5. Забудьте фразу: «Що ти сьогодні одержав?» Зустрічайте дитину після школи спокійно, не звалюйте на нього тисячу запитань, дайте розслабитись (згадайте, як ви самі відчували себе після тяжкого робочого дня, багатогодинного спілкування з людьми). Якщо ж дитина занадто збуджений, якщо бажає поділитись чимось, не відмахуйтесь, не відкладайте на потім, вислухайте, це не займе багато часу.
  6. Якщо бачите, що дитина засмучена, але мовчить, не допитуйтесь, нехай заспокоїться, тоді, і розповість все сам.
  7. Вислухавши зауваження вчителя, не поспішайте сварити дитину, постарайтесь, щоб ваша розмова з вчителем проходила без дитини. До речі, завжди не зайве вислухати обидві сторони і не поспішайте з висновками.
  8. Після школи не поспішайте сідати за уроки, необхідні дві-три години відпочинку( а в першому класі хороші б години півтори поспати) для відновлення сил. Кращий час для приготування уроків з 15 до 17 годин.
  9. Не заставляйте робити всі уроки за один захід, після 15-20 хвилин занять необхідно 10-15 хвилин «перерви», краще, якщо вони будуть рухливими.
  10. Під час приготування уроків не сидіть над дитиною, дайте можливість дитині працювати самостійно, але якщо потрібна ваша допомога, наберіться терпіння. Спокійний тон, підтримка: «Не хвилюйся, все вийде!», «Давай розберемось разом!», «Я тобі допоможу!», похвала (навіть якщо дуже гарно виходить) – необхідні.
  11. В спілкуванні з дитиною намагайтесь уникати умовностей: «Якщо ти зробиш, то…». Іноді умови стають неможливими не залежно від дитини, і ви можете опинитися в дуже складній ситуації.
  12. Знайдіть (постарайтесь знайти) на протязі дня хоча б півгодини, коли ви будете належати тільки дитині, не відволікайтесь на домашні турботи, телевізор, спілкування з іншими членами родини. В цей момент важливіше за все його справи, турботи, радості і розчарування.
  13. Відпрацюйте єдину тактику спілкування всіх дорослих в сім`ї з дитиною, свою неузгодженість з приводу педагогічної тактики вирішуйте без дитини. Якщо щось не виходить, порадьтесь з вчителем, лікарем, психологом, не вважайте зайвою літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.
  14. Пам`ятайте, що протягом навчального року є критичні періоди, коли навчатись складніше, швидше приходить стомленість, знижується працездатність. Це перші 4-6 тижнів для першокласників (3-4 тижні для учнів 2-4 класів), кінець другої четверті (приблизно з 15 грудня), перший тиждень після зимових канікул, середина третьої четверті.
  15. Будьте уважними до скарг дитини на головний біль, стомлюваність, погане самопочуття. Частіше за все це об’єктивні показники складності навчання.
  16. Враховуйте, що навіть «зовсім великі» діти (ми часто говоримо: «Ти вже великий!» 7-8 річній дитині) дуже любить казку перед сном, пісеньку лагідне погладжування. Все це заспокоює їх, допомагає зняти напруження, накопичене за день, спокійно заснути. Намагайтесь не згадувати перед сном неприємності, не з`ясовуйте відносини, не обговорювати завтрашню контрольну роботу.

Завтра новий день, і ви повинні зробити все, щоб дитина була спокійною, доброю і радісною. При бажанні можна прожити його без нервових потрясінь.

 

Принципи запобігання розладам нервової системи першокласників:

      Для підтримки пізнавальної активності :

- заохочувати всі зусилля дитини, а саме її бажання пізнавати нове;

- важливо відповідати на всі запитання дитини, займатися з нею тим, що їй подобається;

- уникати стереотипів та шаблонів у роботі, розвивати творчість дитини.

З метою запобігання формування негативного образу «Я» дитини бажано :

- уникати негативних оцінок дитини ;

- порівнювати результати роботи дитини тільки з її власними досягненнями, а не з досягненнями інших дітей ;

- не смикати дитину щохвилини, не говорити їй тільки про недоліки, не пригнічувати ініціативи дитини ;

- твердість лінії у вихованні досягається терпінням, відсутністю поспіху;

- не плутати поняття  «хороша» і «зручна » дитина;

- кожна дитина у процесі виховання, спілкування з вихователем, учителем, батьками має почуватися захищеною.

 Орієнтація на позивний контакт із дитиною :

- любити дітей ;

- знайти золоту середину між періодичними перебуванням дитини наодинці з собою і спілкуванням з дорослими ;

- кожна дитина потребує любові й теплоти почуттів для повноцінного особистісного розвитку.

Орієнтація на індивідуальність дитини :

- психологічне здоров’я дитини – її бажання бути  «всім, чим вона

 може »;

- розвиток свого потенціалу через самоактуалізацію, пошук правильного уявлення про саму себе.

Уникайте авторитарного стилю у вихованні дітей !

 Уникайте прямого тиску на дитину.

 

                                                  Практичний психолог Хмелівської ЗОШ І-ІІІ ступенів

                                                                                                                    Удовиченко В.В.

 

Примерный перечень того, что должны делать

дети по обслуживанию себя и близких

(Практическая психология для педагогов и родителей / Под ред. М. К. Тутушкиной. СПб.: Дидактика плюс, 2000.)

 

3 года. Собирать игрушки и класть в определенное место; подме­тать пол; складывать на полочку одежду и белье; выби

рать себе одеж­ду надень и самостоятельно одеваться; вместе с мамой мыть посуду и протирать ее.

4 года. Накрывать стол; доставать из сумок покупки; кормить животных; помогать маме заправлять постели; вытирать пыль с ме­бели; готовить простой десерт.

5лет. Разливать по стаканам сок или молоко; собирать ягоды в саду; застилать свою постель и убирать детскую комнату; чистить раковину и ванну; мыть зеркала; складывать белье и убирать его на разные полки; отвечать на телефонные звонки и набирать номер телефона; помогать маме кое-что готовить; помогать помыть маши­ну; выносить мусор.

6—8лет. Поливать цветы; чистить овощи безопасной овощечисткой; вытряхивать коврики; готовить простую еду (бутерброды, фрук­товый салат); вешать свою одежду на плечики в шкафу; сгребать листья и траву граблями; ходить вместе с мамой за покупками и не­сти их домой; выводить на прогулку собаку.

9—10лет. Менять постельное белье; управляться со стиральной машиной, отмерять моющие средства; самостоятельно совершать покупки по списку в ближайшем магазине; гладить некоторые вещи; готовить еду для семьи, хотя бы по выходным; обслуживать гостей; планировать собственный день рождения и другие детские празд­ники; зашивать свою одежду и пришивать к ней оторвавшиеся пу­говицы; мыть семейный автомобиль.

10—11 лет. Оставаться дома с младшими детьми; выполнять не­которые поручения, связанные с поездками на городском транспорте по знакомому маршруту; упаковывать свой чемодан; полностью сер­вировать стол, раскладывать блюда по тарелкам, убирать со стола и мыть посуду; нести ответственность за свои увлечения.

11—12 лет. Укладывать спать младших детей и читать им; помо­гать делать ремонт в квартире; чистить противни и плиту; следить за необходимым количеством продуктов в холодильнике; гладить свои вещи; стирать свое белье.

Если маленький ребенок потеряет интерес к работе, не закончив ее, лучше похвалить его за то, что он сделал, чем принуждать к про­должению. От более старших детей можно ждать большей последо­вательности, но и здесь нужно прежде всего отметить их вклад, а уже потом — качество сделанного.

К 10-12 годам ребенок способен делать практически все, и здесь необходимо выделить его «территорию» — то, за что он отвечает. Если ребенок несет ответственность за что-то по собственному вы­бору, то это может иметь массу полезных результатов: признание его взросления, полезность его для других, возможность похвалить его за сделанную работу, а если работа не выполнена, то не приходится его ругать и заставлять — и так очевидно, что сделать это нужно. Сложность состоит в том, чтобы подобрать нагрузку не тяжелую и не слишком легкую, достаточно сложную, чтобы была возможность вариаций, и бесспорно нужную.

 

5 шляхів до серця дитини. Поради батькам

Іноді діти розмовляють мовою, яку нам, дорослим, важко зрозуміти. Це може бути їм лише зрозумілий сленг, але i нас - дорослих - також не завжди розуміють діти, тому що, розмовляючи з ними, ми не завжди можемо висловити свої думки. Але ще гipше, коли ми не завжди можемо виразити дитині свої почуття i любов на зрозумілій їй мові.

 

Чи вмієте ви говорити на мові любові?

Кожній дитині властиво розуміти любов батьків по-своєму. I якщо батьки знають цю «мову», дитина краще зрозуміє їx.

Любов потрібна кожній дитині, інакше їй ніколи не стати повноцінною дорослою людиною. Любов - це найнадійніший фундамент спокійного дитинства. Якщо це розуміють дорослі, дитина виростає доброю i щедрою людиною.

Основне батьківське завдання - виростити зрілу та відповідальну людину. Але які б якості ви не розвивали в дитині, головне - будувати виховання на любові.

Впевненість у любові оточуючих.

Коли дитина впевнена у любові оточуючих, вона стає більш слухняною, допитливою. 3 цієї впевненості малюк бере сили, щоб протистояти труднощам, з якими зустрічається. Ця впевненість для нього - як бензобак для автомобіля! Дитина зуміє реалізувати свої здібності лише за умови, якщо дорослі регулярно наповнюють цією впевненістю її серце. Як цього досягти? Звичайно, любов'ю. Проявляти саме той спосіб прояву любові, який є найбільш зрозумілим для дитини, знайти для неї індивідуальний, особливий шлях вираження почуттів.

Батьківська любов повинна бути безумовною, адже справжня любов умов не виставляє. Безумовна любов - це найвища форма любові! Адже ми любимо дитину просто за те, що вона є, незалежно від того, як  вона поводить себе. Ми всі це розуміємо, але іноді не відаємо собі звіту в тому, що нашу (батьківську) любов дітям доводиться завойовувати. Батьки люблять дитину, але з поправкою: вона повинна добре навчатися i гарно себе поводити. I лише у цьому випадку вона отримує подарунки, привілеї та схвалення. Звичайно, ми повинні навчати i виховувати дитину.

Але спочатку необхідно наповнити серце дитини впевненістю у нашій безумовній любові! I робити це треба регулярно, щоб ця впевненість не випарувалась. Тоді у дитини не виникає страху, провини, вона буде відчувати, що потрібна. Безумовну любов ніщо не може похитнути. Ми любимо дитину, навіть якщо вона некрасива i зірок з неба не дістає. Ми любимо її, якщо вона не виправдовує наших надій. I найважче - ми любимо її, щоб вона не зробила. Це не означає, що будь-який вчинок дитини ми виправдовуємо. Це означає, що ми любимо дитину i показуємо їй це, навіть якщо її поведінка не найкраща.

Спілкуючись з дітьми, необхідно частіше нагадувати собі:

1. Перед нами діти.

2. Вони поводять себе як діти.

3. Буває, що їхня поведінка діє нам на нерви.

4. Якщо ми виконуємо свої  батьківські обов'язки i любимо дітей, незважаючи на їx витівки, вони, подорослішавши, виправляються.

5. Якщо вони повинні догодити мені, щоб заслужити любов, якщо моя любов умовна, діти її не відчують. Тоді вони гублять впевненість у собі й не здатні правильно оцінювати власні вчинки, а значить, не можуть контролювати їx, поводитись більш зріло.

6. Якщо перш, ніж заслужити любов, вони повинні стати такими, якими ми хочемо їx бачити, вони стануть невпевненими у собі: «скільки не намагайся - вимоги надто високі». А в результаті - невпевненість, тривожність, занижена самооцінка та озлобленість.

7. Якщо ми любимо їx, не дивлячись ні на що, вони завжди зможуть контролювати свою поведінку й не піддаватися тривозі.

Найголовніше - ЛЮБИТИ!

Перші роки. Для немовляти молоко i ніжність - синоніми. Воно не розрізняють такі речі, як їжа та любов. Без їжі дитина не виживе, i без любові також. Якщо дитина не знає прихильності, вона помирає емоційно, вона не здатна жити повноцінним життям. Майже усі дослідження доводять, що емоційний фундамент закладається протягом перших півтора років. Особливо вагому роль тут відіграють взаємини дитини з матір'ю. Їжа, яка забезпечує майбутнє емоційне здоров'я, це:

• дотик;

• ласкаві слова;

• ніжна опіка.

Та дитина росте. Вчиться ходити, говорити, вона все більше усвідомлює себе як особистість. Вона відокремлює себе від інших - є вона, є інші. Вона, як i раніше, залежить від матері, але тепер розуміє, що вона i мама - це не одне й теж саме.

Дитина стає старшою i тепер може любити більш активно. Тепер вона не просто отримує любов, вона може на неї відповісти! Дитина ще не готова до самовіддачі. Вона по-дитячому егоїстична. Але протягом наступних років її здатність виражати любов зросте. I якщо дитина, як i раніше, відчуває любов старших, все частіше вона буде ділитися своєю.

Підлітковий вік. Перехідний вік сам по собі не загрозливий, але дитина, яка вступає в нього без впевненості у любові оточуючих, особливо вразлива. Вона не готова зустрітися з такою кількістю проблем. Діти, які не знали безумовної любові, самотужки привчаються давати любов «по бартеру» - в обмін на щось. Вони дорослішають, стають підлітками, в ідеалі оволодіваючи до того часу мистецтвом маніпулювання батьками. Доки такій дитині догоджають, вона мила й привітна, любить батьків, але як тільки щось не по її норову, вона перестає любити їх. У відповідь на це батьки, які також не вміють любити безумовно, позбавляють дитину любові взагалі. Погодьтеся - це порочне коло, у результаті якого підліток стає озлобленим i розчарованим.

Щоб дитина відчула вашу любов, ви повинні знайти особливий шлях до її серця i навчитися проявляти свою любов, виходячи з цього. Діти по-різному відчувають любов, але кожна дитина потребує її. Існує 5 способів (основних), якими діти виражають любов:

1)   дотик;

2)   слова заохочення;

3)   час;

4)   подарунки;

5)   допомога.

Якщо в сім’ї декілька дітей, то навряд мови їхньої любові співпадають. У дітей різні характери, i любов вони сприймають по-різному. 3 кожною дитиною необхідно говорити на її рідній мові любові. Але для того, щоб успішно впровадити даний шлях, нам необхідно ще раз підкреслити необхідність безумовної любові до дитини. I важливо пам'ятати, що до п'яти років у дитини неможливо встановити лише один шлях до його серця.

Дотик - один із найважливіших проявів любові людини. У перші роки життя дитини необхідно, щоб дорослі брали її на руки, обнімали, гладили по голівці, цілували, садовили її на коліна тощо. Тактильна ласка однаково важлива як для хлопчиків, так i для дівчаток. Тому, коли ви виражаєте свою любов за допомогою ніжних дотиків, поцілунків, цим можна сказати набагато більше, ніж словами «Я тебе люблю».

Слова заохочення. Коли ми хвалимо дитину, ми дякуємо їй за те, що вона зробила, чого досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто тому, що слова втратять усю силу i сенс. Пам'ятайте, що кожна похвала має бути обґрунтованою та щирою. У спілкуванні з дитиною намагайтеся говорити спокійно i м'яко, навіть тоді, коли ви незадоволені. Слід менше вимагати від дитини i частіше просити її: «Ти не міг би...», «Може зробиш...», «Мені було б приємно, коли ти...». Якщо у вас вирвалося грубе зауваження, слід вибачитися перед дитиною. Пам'ятайте, що постійна критика шкодить їй; бо вона аж ніяк не є доказом батьківської любові Кожного дня даруйте дитині приємні слова підтримки, заохочення, схвалення, ласки, які свідчитимуть про любов до неї.

Час - це ваш подарунок дитині. Ви ніби говорите: «Ти потрібна мені, мені подобається бути з тобою». Іноді діти роблять погані вчинки саме з метою, щоб батьки звернули на них увагу: бути наказаним все ж краще, ніж бути забутим. Проводити час разом - значить віддати дитині свою увагу сповна. Форми сумісного проведення часу в кожній сім’ї різні: читання казок, бесіда за сімейною вечерею, гра у футбол, ремонт машини, допомога на дачі тощо. I як би ви не були зайняті, хоча б кілька годин на тиждень подаруйте не лише хатнім справам, телевізору, іншим власним уподобанням, а в першу чергу - своїй дитині.

Подарунок - це символ любові тоді, коли дитина відчуває, що батьки дійсно турбуються про неї Багато батьків використовують подарунки, щоб відкупитися від дитини. Діти, які одержують такі подарунки, починають думати, ніби любов можна замінити різними речами. Тому пам'ятайте, що справа не в кількості. Не намагайтеся вразити дитину ціною, розмірами i кількістю подарунків. Якщо ви хочете віддячити дитині за послугу - це плата, якщо намагаєтеся підкупити її - хабар. Справжній подарунок дається не в обмін на щось, а просто так. Сюрпризами можуть бути тільки різдвяні подарунки та подарунки до дня народження. Інші подарунки краще вибирати з дітьми, особливо якщо це одяг. Подарунки не обов'язково купувати. Їх можна знаходити, робити самим. Подарунком може стати все, що завгодно: польові квіти, камінчики, чудернацької форми гілочки, пір’ячка, горішок тощо. Головне - придумати, як його подарувати.

Допомога. Материнство та батьківство багато в чому подібні до професій, i дуже нелегких. Можна сказати, що кожний з батьків несе відповідальність за виконання довгострокового (принаймні до досягнення дитиною 18 років) контракту, що передбачає ненормований робочий день. Кожного дня діти звертаються до вас із різноманітними запитаннями, проханнями. Завдання батьків - почути їx i відповісти на них. Якщо ми допомагаємо дитині й робимо це з радістю, то душа її наповнюється любов'ю. Якщо батьки буркотять i сварять дитину, така допомога її не радує.

Допомагати дітям - не означає повністю обслуговувати їx. Спочатку ми дійсно багато робимо за них. Проте потім, коли вони підростуть, ми мусимо навчити їх всьому, щоб i вони допомагали нам.

На кожному етапі розвитку дитини ми використовуємо різні «мови» нашої любові Тому для батьків важливо обрати саме ту «мову» (дотик, слова заохочення, час, подарунки, допомога), яка веде до серця дитини.

Дети учатся тому, что видят в своей жизни

Если ребенок окружен критицизмом,

Он учится обвинять.

Если ребенок видит враждебность,

Он учится драться.

Если над ребенком насмехаются,

Он учится быть робким.

Если ребенка постоянно стыдят,

Он учится чувствовать себя виноватым.

Если ребенок окружен терпимостью,

Он учится быть терпимым.

Если ребенка поддерживают,

Он учится уверенности.

Если ребенка хвалят,

Он учится ценить других.

Если с ребенком обходятся справедливо,

Он учится справедливости.

Если ребенок чувствует себя в безопасности,

Он учится верить.

Если ребенка одобряют,

Он учится нравиться самому себе.

Если ребенка принимают и обращаются с ним дружелюбно,

Он учится находить любовь в этом мире.

                                                                                     Дорис Лоу Ноулт

Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Вересень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930
Архів записів
Друзі сайту
  • uCoz Community
  • uCoz Manual
  • Video Tutorials
  • Official Template Store
  • Best uCoz Websites

  • Copyright MyCorp © 2017
    Створити безкоштовний сайт на uCoz